Як оформити відмову трудового колективу від укладення колективного договору?

Колективний договір — це результат діалогу між працівниками і роботодавцем. Такий договір укладається відповідно до чинного законодавства та узятих сторонами зобов’язань. Його призначення — узгодити інтереси працівників та роботодавця. Колдоговір може передбачати додаткові порівняно з установленими чинним законодавством і угодами гарантії та пільги. Та незважаючи на це не всі трудові колективи бажають укладати колективний договір. Як правильно задокументувати таке рішення та чи обов’язково у разі відсутності колективного договору на підприємстві, в установі, організації (підприємство) має бути створено раду трудового колективу?

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО КОЛДОГОВІР

Основними нормативними актами, що визначають правові засади розроблення, укладення та виконання колективних договорів на підприємствах, є КЗпП та Закон № 3356.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3356 колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і роботодавців.

Статтею 2 Закону № 3356 передбачено, що колективний договір укладається на підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Він може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3356 колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів — представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом, з іншої сторони. Тобто якщо на підприємстві професійної спілки не створено, то загальними зборами (конференцією) трудового колективу обираються його представники, яким надаються повноваження на укладення колективного договору. Кількість таких представників визначається загальними зборами (конференцією) трудового колективу залежно від кількості працюючих на підприємстві. Це може бути як один представник, так і кілька, що утворюють колегіальний представницький орган.

Відповідно до ст. 6 Закону № 3356 забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців при укладенні та виконанні колективних договорів, угод. Не допускається ведення переговорів та укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються роботодавцями, політичними партіями.

Варто зазначити, що ні КЗпП, ні Законом № 3356 не вимагається обов’язкового укладення колективного договору. Це право сторін. Закон № 3356 передбачає укладення колективних договорів, угод на добровільній основі, що відповідає нормам Конвенцій МОП, які ратифіковані Україною, — № 98 «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів» та № 154 «Про сприяння колективним переговорам» (Лист № 2411/0/14-08/18).

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 65 ГКУ на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Треба знати! ГКУ не регулює трудові відносини (ст. 4 ГКУ), натомість визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГКУ).

За неукладення колективного договору юридичної відповідальності не передбачено.

Водночас Законом № 3356 встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, що накладається на осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, за:

• ухилення від участі в переговорах (ст. 17 Закону № 3356);
• порушення і невиконання колективного договору, угоди (ст. 18 Закону № 3356);
• ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю (ст. 19 Закону № 3356).

ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ ЯК СТОРОНА КОЛДОГОВОРУ

Відповідно до ст. 252¹ КЗпП трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

На сьогодні є чинним у частині, що не врегульована законодавством України та не суперечить Конституції і законодавству України, Закон № 9500.

Відповідно до ст. 20 Закону № 9500 загальні збори (конференції) трудових колективів підприємств розглядають найважливіші питання життя і діяльності трудових колективів. Збори (конференції) трудових колективів підприємств можуть проводитися також по цехах, відділах, дільницях, бригадах та інших підрозділах. Конференції трудових колективів проводяться на підприємствах, де скликання зборів утруднене через багатозмінність або територіальну роз’єднаність цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів. Делегати на конференцію обираються за нормами і в порядку, що визначаються трудовим колективом.

Треба знати! Збори вважаються правомочними, якщо в них бере участь більш як половина загальної кількості членів колективу, а конференція — не менш як 2/3 делегатів.

Згідно зі ст. 21 Закону № 9500 рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів колективу, присутніх на зборах (конференції). При проведенні зборів трудового колективу по цехах та інших підрозділах підприємства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів трудового колективу, присутніх на зборах. Рішення доводяться до відома всіх членів колективу. Рішення зборів (конференції) трудового колективу, прийняті відповідно до їх повноважень і чинного законодавства, є обов’язковими для членів колективу, адміністрації підприємства.

Відповідно до ст. 13 Закону № 3356 проєкт колективного договору обговорюється у трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу для подальшого його ухвалення.

Розгляд питання та ухвалення рішення загальними зборами (конференцією) трудового колективу щодо відмови від укладення колективного договору законодавством прямо не передбачено, проте й не заборонено, оскільки обов’язковість укладення колективного договору на локальному рівні залежить власне від самого колективу. Отже, рішення про відмову від укладення колективного договору на підприємств розглядається та ухвалюється загальними зборами трудового колективу, про що складається протокол (додаток).

ЯКЩО КОЛДОГОВІР НЕ УКЛАДЕНО

Законом № 9500, а також чинним на сьогодні законодавством України не передбачено обов’язкового обрання ради трудового колективу, проте й не заборонено. Тому на багатьох підприємствах, особливо де відсутні профспілки, обираються ради трудового колективу, які є колегіальним представницьким органом. Обрання такого органу передбачається статутом підприємства. Положення про раду трудового колективу ухвалюється загальними зборами трудового колективу. В цьому положенні визначається порядок обрання, кількісний склад, повноваження такого органу, в т. ч. й на укладення колективного договору, права й обов’язки його членів тощо.

Варто зазначити, що законопроєктом № 3045 «Про трудові колективи», внесеним до Верховної Ради України ще 1999 р., передбачалося, що представницьким органом трудового колективу підприємства є рада трудового колективу. Однак цей законопроєкт так і не було прийнято, тому питання щодо ради трудового колективу на законодавчому рівні залишається неврегульованим.