Надбавки за роз’їзний характер роботи: виробнича сфера

Розглядом надбавок за роз’їзний характер робіт доповнюємо і завершуємо тему про встановлення надбавок на підприємстві, в установі, організації (підприємство), зокрема у виробничій сфері (№ 1–2, 5–6, 9–10, 13–14, 15–16 газети «Кадри і зарплата»). Як зазначалося у попередніх публікаціях, щодо надбавок за роз’їзний характер робіт є спеціальні нормативні визначення, які враховуються при встановленні таких надбавок. Тож у статті розглянемо нормативну специфіку роз’їзного характеру робіт та встановлення з її урахуванням надбавок за таку роботу

ЩО ТАКЕ РОБОТИ РОЗ’ЇЗНОГО ХАРАКТЕРУ?

Поняття робіт роз’їзного характеру законодавством не визначено. Орієнтиром щодо цього є Положення № 169, яке діє в Україні в частині, що не суперечить Конституції і законам України, відповідно до Постанови № 1545.

Як випливає з Положення № 169 (пп. 1, 2 і 7):

• пересувний характер робіт передбачає часте переміщення працівників у складі будівельної організації в іншу місцевість або відірваність працівників від їхнього постійного місця проживання;
• роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, і поїздки працівників у неробочий час (тривалістю від 2 до 3 год.) від місця розташування організації (збірного пункту) до місця роботи на об’єкт і назад.

Як бачимо, роботи роз’їзного характеру — це не роботи пересувного характеру.

Важливо не плутати роботи роз’їзного характеру й з іншими переміщеннями, пов’язаними з роботою, зокрема відрядженням, постійною роботою в дорозі, роботою, що організовується вахтовим методом.

Відрядження. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником). Про це йдеться в п. 2 Загальних положень Інструкції № 59. Зазначимо, що дія згаданої Інструкції поширюється на підприємства бюджетної сфери. На госпрозрахункових підприємствах небюджетної сфери поняття службового відрядження як епізодичної поїздки передбачається відповідним спеціальним положенням (нормативним наказом) або колективним договором. При цьому для визначення відрядження можуть використовуватися й норми Інструкції № 59.

Постійна робота в дорозі. Поняття постійної роботи в дорозі жодним нормативним актом не визначене. На практиці ж це зазвичай щоденне регулярне перевезення вантажів поза межами місця розташування підприємства. Постійна робота в дорозі поза місцем постійної роботи як службова поїздка найбільш характерна для професії водія. Наприклад, з підприємства (молокозаводу) за сформованими маршрутами в міжміських рейсах розвозять готову продукцію на торгові підприємства або безпосередньо споживачам.

Роботи, що організовуються вахтовим методом. Основні положення про вахтовий метод організації робіт затверджені Постановою № 794, чинною в Україні з урахуванням Постанови № 1545. Вахтовий метод організації робіт широко застосовується в будівництві.

НАДБАВКИ ЗА РОЗ’ЇЗНИЙ ХАРАКТЕР РОБІТ

Законодавством (ст. 12 Закону № 108), зокрема для випадку роботи в польових умовах, передбачено компенсацію працівникам, яка встановлюється КЗпП та іншими законодавчими актами України.

Треба знати! Роботи роз’їзного характеру КЗпП не регулюються.

Порядок встановлення надбавок, зокрема й за роз’їзний характер робіт, затверджено спеціальною Постановою № 490.

Так, в п. 1 Постанови № 490 передбачено, що підприємства самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. При цьому граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України (для бюджетної сфери).

Для небюджетних підприємств розміру добових не встановлено, тобто кожне підприємство встановлює його на свій розсуд. Підпункт 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ регулює не граничний розмір добових, який можна виплачувати працівникові, а граничний розмір добових, який не обкладається податком на доходи фізичних осіб. Так, неоподатковуваний розмір добових за підп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ для відряджень по Україні — не більше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Умови виплати та розміри надбавок, пов’язаних із пересувним і роз’їзним характером робіт у будівництві, передбачені згаданим вище Положенням № 169. У сучасних умовах з Положення № 169 як орієнтир може бути використано тільки залежність розміру надбавки за роз’їзний характер робіт від тривалості поїздки на об’єкт і з об’єкта — не менше 3 год. або не менше 2 год. на день. Варто зауважити: якщо Постанова № 169 розмежовує надбавки за пересувний і роз’їзний характер робіт за розмірами і порядком їх встановлення, то в Постанові № 490 такого розмежування нема.

КОМПЕНСАЦІЇ ПРАЦІВНИКАМ

Відповідно до Постанови № 490 працівникам, які працюють на умовах роз’їзного характеру робіт, оплачуються витрати на проїзд до місця виконання посадових обов’язків і назад.

У разі роз’їзного характеру робіт зі шкідливими умовами праці працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока та інших рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором (ст. 7 Закону № 229).

Надбавки (польове забезпечення), грошова компенсація на придбання молока та лікувально-профілактичного харчування при роз’їзному характері робіт є виплатами, що не належать до фонду оплати праці. Це випливає з пп. 3.16 і 3.19 Інструкції № 5.

Треба знати! Доплати за роз’їзний характер робіт поряд з іншими виплатами не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня (ст. 3¹ Закону № 108).

ПРО РОБОТИ РОЗ’ЇЗНОГО ХАРАКТЕРУ У КОЛЕКТИВНОМУ ДОГОВОРІ

Установлення і застосування робіт роз’їзного характеру на підприємстві може бути оформлено в колективному договорі (або в нормативному наказі) з урахуванням відповідної нормативної бази.

У додатку 1 наводиться зразок фрагмента колективного договору щодо роз’їзного характеру робіт. У зразку відсутня норма про грошову компенсацію працівникам з роз’їзним характером робіт на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока та інших рівноцінних йому харчових продуктів, оскільки на умовному підприємстві таких працівників нема.

У додатку 2 — зразок додатка до колективного договору з фрагментом Положення про встановлення надбавок за роз’їзний характер робіт. У цьому Положенні при встановленні надбавки дотримано граничного розміру надбавки за роботу роз’їзного характеру. Ця надбавка (500 і 400 грн на день) не перевищує граничного неоподатковуваного розміру добових для відрядження по Україні (у 2021 р. — 600 грн).

ПРО ХАРАКТЕР РОБОТИ У ТРУДОВОМУ ДОГОВОРІ

Статтею 5 Закону № 108 передбачено, що організація оплати праці здійснюється, крім законодавчих та інших нормативних актів, колективних угод, колективних договорів, також і на підставі трудових договорів. Трудові договори укладаються роботодавцем з конкретним працівником (і роботодавець і працівник є рівноправними суб’єктами організації оплати праці).

Типова форма № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу» (затверджена Наказом № 489; форма № П-1) прямо не передбачає визначення умовами трудового договору характеру виконання робіт. Однак у розд. «Умови роботи» форми № П-1 є вільне місце, де можна зазначити не передбачені цією формою інші умови роботи. Ці інші умови роботи можуть бути визначені при виданні наказу про прийняття на роботу. При цьому жодні нормативні акти не забороняють доповнювати розділ умов праці визначенням характеру виконання робіт (роз’їзного, пересувного), в т. ч. й у спрощеній формі наказу про прийняття на роботу, яка складена на підставі типової форми.

Треба знати! Не закріплена в трудовому договорі умова про характер виконання робіт може створити труднощі при зміні цих умов для конкретного працівника.

У трудовому договорі (при його укладенні чи згодом) доцільно визначати характер виконання робіт — роз’їзний або пересувний характер.

Розпорядча частина наказу про прийняття на роботу може формулюватися так:

У розпорядчій частині наказу, виданого згодом після прийняття на роботу, таке уточнення може формулюватися, наприклад, так:

Доповнити наказ про прийняття на роботу умовою про виконання з 01.09.2021 робіт роз’їзного характеру.

ЗМІНА ХАРАКТЕРУ РОБОТИ ЯК ЗМІНА ІСТОТНИХ УМОВ ПРАЦІ

Припустимо, що на підприємстві замість стабільного характеру робіт потрібно встановити роз’їзний або пересувний характер робіт.

Зобов’язання роботодавця в колективному договорі щодо змін істотних умов праці для цих випадків можна сформулювати так:

На підприємстві роботи роз’їзного характеру мають бути достатньо обґрунтовані та компенсовані згідно з локальним нормативним положенням.